Галлюциногенные грибы Psilocybe omg ONION Ростов-на-Дону

Ой, братцы, чувствую, что сегодня будет драч! Ну вот, в неудачу я снова сдохал, отчислили из колледжа, а родители мне говорят: "Джонни, ты обязан что-то с собой делать, иначе мы тебя на дорогу с голым задом отправим!" Что ж, я решился, надо иксы закладывать и начать ширяться новыми приколами. А уверенности в моих силах мне добавит чпокнуться. Долго я метался, чего бы такого попробовать, и вот однажды, благодаря моим друзьям из подполья, я узнал о псилоцибиновых грибах. И будьте уверены, они несравнимы с химкой или заправками из гаража, которые мы иногда пыхтим.

Купить их оказалось не так сложно, как я думал. Я связался с надежным проводником, который знал все о закладках и прочих радостях нашей "подземки". Встретились мы в ненадежном районе, где каждый второй мог оказаться с канюлей под рукой. Но я был решителен, даже если бы меня тут же сдуло, я всегда успею сделать глупый фейспалм. Пластиковый пакетик, в котором были эти магические грибы, стал моим билетом в новый мир самовыражения и непотребства.

Вернувшись домой, я зажег свечки и включил психоделическую музыку. Все было готово для того, чтобы я совершил рискованное погружение в мир псилоцибина. Я насулил этих божественных грибов, словно это был чашечный грибочек из Лидла, и проглотил их. Пока я ждал, когда они начнут ширяться внутри меня, решил зажечь драч и сделать пару скетчей.

Через полчаса стало чувствоваться, что-то странное внутри меня совершенно слишком живописное. Белые стены начали мигать и превращаться в цветные кружева. Черная котейка, пробежавшая мимо, превратилась в колоритного тигра, а потолок открылся настежь, показав мне звезды внутри моей квартиры. Я был в шоке, но ох*енно рад новому опыту.

И тут я схватил кисти и начал рисовать то, что никогда не открывалось в дружеском кругу. Мои картинки, пропитанные псилоцибином, стали смешными, но одновременно грустными, ведь в них я передавал свои внутренние и весьма нелепые переживания. Лица, искаженные страхом и радостью, нарисованные цветами, о которых я никогда раньше не слышал. И каждая линия, каждая капля краски погружала меня все глубже в безумие и красоту моего творчества.

Мои друзья, когда увидели эти произведения искусства, удивились до глубины души. Они были поражены тем, что я мог так развлекаться и создавать такую шедевральную херню находясь в состоянии, близком к каталепсии. Все сразу схватили кисти и начали рисовать вместе со мной, и, братцы, я уверен, нашим картинкам было уделено немного больше внимания, чем нашему состоянию дурости.

Но со временем я начал понимать, что эти грибы - это всего лишь способ сбежать от реальности. Хоть я и нарисовал кучу непотребства, мои проблемы не исчезли, а казались еще более мрачными и безнадежными. И я не мог продолжать так жить, ведь смысл жизни не в постоянном пьяном состоянии.

В итоге я оставил эти грибы в прошлом и начал искать новые способы саморазвития и самовыражения. Я вернулся в колледж и начал изучать искусство на более серьезном уровне, без помощи псилоцибинов и прочих штук. И с каждым днем я становился все ближе к своей цели - стать настоящим художником, которым буду гордиться и мои родители, и все мои дурные друзья. Каждый из нас способен на большее, чем просто "сдуться" и сидеть в обмороке от закладок. Найдите свое призвание и идите к нему, даже если придется пройти через ацетоновый дождь и говно. Всем удачи, и помните, что внутри каждого из нас есть настоящий художник, который готов шокировать и вдохновлять окружающих своим непотребством!

Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?

Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.

Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.

Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".

Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!

Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.

Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.

Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.

Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.

Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.

Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.

Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.

Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.

Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.

Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.

Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.